В XVI-XVII ст. эволюция меча продолжается в сторону увеличения его размеров и утяжеления. Особенно популярными в то время становятся двуручные мечи. Использование двуручного меча -эспадона, являлось отличительной чертой швейцарской наемной пехоты. Владение тяжелым двуручным мечом требовало немалой силы и выносливости, поэтому «мастеров длинного меча» в полках было немного, но они пользовались несомненным уважением и являлись гордостью пехотных полков. Читати далі
Одним из самых необычных и интересных видов оружия является традиционный индийский кинжал катар (кутар, котах, котаха, кутах, кутар). Название этого оружия предположительно происходит от индоиранского корня «кат» – резать или колоть.
Второе название катара – джамадхар, что в переводе обозначает «Клинок Бога смерти» или «Язык Бога смерти». Читати далі
Традиції клеймування зброї зародилась ще в Х столітті н.е. Перші клеймовані клинки знаходили у германських комплексах Середньої Європи, так звані «каролінговські» мечі. Ці написи йшли по долу клинка та представляли собою прізвище майстра або найменування його майстерні: Ulfderh, Ingelrii (Інгельрі), Lizo, Gizelin. Другою країною де були знайдені власні підписні мечі була Київська Русь. В 1964 році була відкрито напис на мечі знайденому у 1890 р. біля села Форщевата, Полтавської обл. – з двох сторін клинка після розчищення було виявлено по шість літер кирилівських букв уставного слов’янського алфавіту які вказували на професію та ім’я виконавця: «Коваль Людота». Читати далі